Iще слабка, з термометром у лiжку...

 
            ***
Іще слабка, з термометром у ліжку,
Ангіна вирок винесла - лежать,
Ледь дибаю дістати з шафи книжку,
Або ж до кухні щось поїсти взять...
Два дні шмалив жар десь за тридцять вісім,
Сьогодні легше-тридцять сім і два,
Набридли з дня на день химерні вісті,
Від тих новин тріщить вже голова...
Часи для всих країн тривожні стали,
Як легко світ в одну мить сплюндрувать,
Хіба ж ми думали, хіба гадали,
Що люд почне, як мухи, знов вмирать...
Досадно, прикро, ворог невидимий,
Чи довго маски людству не знімать,
Той мир не наш вже буде, нелюдимий,
Ні руку другу дать, ні обійнять...
Світ роботів нагадує час звісно,
Оце так дожились, япона мать,
Заразу ту підкинув хтось навмисно,
Сволоту хочеться в обличчя знать!..
Транслює знов екран -СИДІТИ ВДОМА!
Не вештаться, по хліб, по сіль бігом,
Цвіте вже сад, причина та вагома,
Та цвіт прийдеться споглядать за склом...
Таємне все стає нарешті явним,
Пройде страхіття час, весна кругом,
Світ стане доброзичливим, знов жвавим,
Рахунки лиш зведе з всесвітнім злом...
Іще слабка, з термометром у ліжку,
Ангіна вирок винесла -лежать,
Ледь дибаю дістати з шафи книжку,
Або до кухні щось поїсти взять...
Сади цвітуть, від пахощів аж втома,
Бум абрикосовий буяє під вікном,
СИДІТИ ВДОМА ВСІМ, СИДІТИ ВДОМА,
Щоб не зіткнуться із всесвітнім злом!..

              ***