Ти пиши. Ні, я дійсно усе читатиму,
Навіть якщо будут заплющені очі.
Бо кому, як не тобі, милий кате мій,
Прокидатися кожної темної ночі,
І шукати мене в обіймах самотності.
Майже весни вже стають попелищем.
Бо всі відстані — то є умовності,
Доки в мене нікого за тебе ближче.
І триматися стало за роки звичкою,
Але місто без тебе тепер немає душі.
Ти проходь завжди коханою вічністю,
Я читатиму в голос тобі усі ці вірші.
***
© Copyright: Просто Линда, 2020
Свидетельство о публикации №120033104092
Свидетельство о публикации №120033104092
Рецензии