Край дороги сховалась хатинка
Вже стара-престара, як життя.
Понад хвірткою світла хустинка,
А з-під низу темніє взуття.
Відчинилась тихесенько хвіртка,
А за нею хазяйка стоїть,
Наче тая прив'ялена квітка,
В очі дивиться, просто мовчить.
І натруджені працею руки
Дерев'яний тримають ціпок.
Сивина, мов життя запорука,
Так не хоче лягать під платок.
"Добрий день!"- я тихенько сказала
І вона посміхнулась мені.
Я спинилась і довго стояла:
Її очі тепер не такі.
Оця посмішка наче відкрила
Мені всю таємницю життя.
І думки понесло, мов на крилах:
Не така вже вона і стара.
Добре серце її залишилось
І в душі вона ще молода,
Просто тіло стареньким зробилось
І лякає присутність ціпка.
Та тепер я усе зрозуміла:
Що душа буде вік молода,
Якщо ти будеш добра і мила,
То ніколи не будеш стара.
Молода душа
© Copyright: Татьяна Осиянова, 2020
Свидетельство о публикации №120032908460
Свидетельство о публикации №120032908460
Рецензии