СПIТКАВ МЕНЕ ДАЛЕКИЙ ШЛЯХ...
Колись i я, як пташеня,
Птахам не вiрив сизокрилим,
Здавалось зверху, що стерня -
То тiльки гарний жовтий килим...
Та ось i сам вже став на ноги,
Зробив у свiт свiй перший крок,
Не мiг ще вибрати дороги,
А вже рукою - до зiрок!
Здавалось батькiвське гнiздо
Найвищим в свiтi постулатом,
Здавалось часом, що нiхто -
Iще не був таким багатим!
Душа в обiймах дум високих
Зринала в небо, наче мрiя,
Помiж волошок синьооких
Я загубив свою надiю...
Спiткав мене далекий шлях,
Блукав в степах я без дороги,
Аж доки сумнiви i страх
Переборов без допомоги!
Тодi пiшов я до людей,
Пiзнати iх бiду i горе,
Бо в наших душах Прометей
Думками пошепки "говоре"!
(Радянський перiод).
Стерня... Укр
© Copyright: Шульга Михаил Григорьевич, 2020
Свидетельство о публикации №120032906426
Свидетельство о публикации №120032906426
Рецензии
