Усё в нас вшистко едно, ты подывы,

В МалинОвцы святый!

А я вот па земле но й хажу-хажу
И щасця ведзь себе миламу прасю.
Бо нащо що просыты тому пыньку,
Шо дэся но родывсь пачаму-т.

1 бував у ж лисы якыйсь барсук.
И но ны в Ноя жыв, бы за пазушко.
А нащо ты ля мни, коль сколовсь зу7.
А йды дэ дров врубы ш!

Мы дэся був, пока ты дубкы рослы,
Шо вырубалы й лис ув Малинцы скризь.
И раптом хтось всхотимшы й по гушух Тигр.
И силы даж на спинк.

Оно ны поглядай, дурынь, на батькив,
Шо вырвалы тоби й с-пуд пыцька вси вши.
И далый так годуйсь, бы Славкы ядкы:
Ну, а ны шоб спасиб ны й Киць.


Рецензии