ЩО В СОСНАХ ТРЬОХ ЗАБЛУДИЛОСЬ...
А думки, як назойливi мухи
Лiтають в моiй головi
I не в змозi вiд них вiдмахнутись
Я лежу на осiннiй землi...
Жовтий колючий килим
Виткала осiнь в полi,
Охапка бадилля на вили
Лежить пiдi мною долi.
Стерня, як старий iжак
Коле мене пiд боки,
Лежав би й лежав отак
I в небо дививсь глибоке...
В краю, де родився батько,
Де мати моя народилась -
Я, нiби оте ягнятко,
Що в соснах трьох заблудилось...
Все бiльше, частiше я
Скучаю за цим розмахом,
Тiльки тут, Украiно моя,
Я вiдчув себе вiльним птахом!
Я п`ю цю симфонiю звукiв
I слухаю пiсню степiв,
Про наших дiдiв i онукiв,
Про час, що так завжди летiв!
(Без дати).
Я нiби оте ягнятко, Укр
© Copyright: Шульга Михаил Григорьевич, 2020
Свидетельство о публикации №120032600090
Свидетельство о публикации №120032600090
Рецензии