***
Не манить мрію височінь,
Хоч мерехтять далекі зорі;
І ніби кличуть: все покинь!
Злітай до сонячних просторів.
Утома грішної землі
Скувала наче вільні крила;
Там холуї та королі
По краплі забирають сили.
Я б полетів, а хто мене
Замінить на моєму місці:
Донька мала, і син росте –
Вони ще тільки на доріжці.
Попереду – широкий шлях!
Я їм повинен показати
Поля... і що на тих полях
Життя велить нам засівати.
Віддам борги і полечу
Туди, де хмари білокрилі:
Щоб надивитись досхочу
На ті поля, в країні милій.
2005р.
Не манить мрiю
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2020
Свидетельство о публикации №120031809522
Свидетельство о публикации №120031809522
Рецензии