Коли не має сну, покою....
Коли за вікнами зірки....
Душа, що робиться з тобою,
Любов - на відстані руки....
Лише набрати номер рідний,
Почути голос, все... НЕ ВСЕ!
Тріпоче в грудях серце бідне,
Образа хвилями трясе....
Скоріше... краще все забути!
Навіщо біль постійний цей,
Навіщо , знову наче БУТИ,
Не піднімать від сліз лице!!!
Так важко... Тисне морок ночі...
І знов: ні спокою, ні сну...
Я більше виправдань не хочу,
Я краще вже навік засну!
Ця ніч остання, що лишилась,
Коли я вірила в дива....
Напевно вже душа втомилась,
Робити вигляд, що ЖИВА....
4:44 7.03.20
Бува так
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120031109397
Свидетельство о публикации №120031109397
Рецензии