Думка. Тарас Шевченко

                ДУМКА

                Тече вода в синє море,
                Та не витікає,
                Шука козак свою долю,
                А долі немає.
                Пішов козак світ за очі;
                Грає синє море,
                Грає серце козацькеє,
                А думка говорить:
                «Куди ти йдеш, не спитавшись?
                На кого покинув
                Батька, неньку старенькую,
                Молоду дівчину?
                На чужині не ті люде —
                Тяжко з ними жити!
                Ні з ким буде поплакати,
                Ні поговорити».

                Сидить козак на тім боці,
                Грає синє море.
                Думав, доля зустрінеться —
                Спіткалося горе.
                А журавлі летять собі
                Додому ключами.
                Плаче козак — шляхи биті
                Заросли тернами.

                Тарас Шевченко,
                [1838, С.-Петербург]




Течет вода в синее море,
Да не вытекает;
Искал казак судьбу в горе,
Да судьбы не знает.
Пошёл казак куда глаза глядят;
Играет сине море,
Сердце болит, слеза в глазах,
А думка сердцу вторит:
«Ты куда идёшь, дурненький?
На кого ты кинул
Отца, матушку стареньку,
Молоду девчину?
На чужбине не те люди,—
Тяжко с ними жить!
Ни поплакаться у груди,
Ни поговорить».

Сидит казак на чужбине,—
Играет синее море.
Думал, судьбу встретит в помине,—
А встретилося горе.
Журавли летят, курлычут,
Клиньями до дома
Плачет казак — птицы кличут
Да путь назад изломан.