Кагда vалееш об утрате,
Бо вот: казаЛось бы-к, нормаjно зь
Іj сочыТаjІця з ёj Цігр.
Ты но ключі бы подобрав бы v
Да j, оj, іды но, Мыш, сюды!
Бо шо кохаты в рідныj хатцы,
Колы j батьків уvэ бы j ныц.
Но ныц ны выjдэ, пане Кату, ш
С того заjДросНого влічінь.
Бо заjцы дроsы vа j зjідаЮць
А во, в свынынцёвы, дывы.
А в Дывыні!.. о, там палае
Шэ нехта пан Шаліхін-Бык!
І рідна маты чы познае
Твоі, Башар, заjіЗды в дыч.
А ну, vыны jіjі – з ногамы,
Ты v бач, заліЗла ва в пусціль!
Не! То ны vінка j ны коханка!
Бо Валі но ныма сюды.
Шабашы? З ведьмы? Не, куды!
Іды бітэлю разве зjіv.
В пытэльцы завшы шмат дырків v.
Віш, Шівка j скачэ, хі!..
То в пань ны Бріль! То ГоловНіцк!
Свидетельство о публикации №120030907981
Добрый день!
Валентина Скопинцева 15.03.2020 09:50 Заявить о нарушении