***
Так сталося, хоча й нікчемні, –
Згорять підпалені мости!
В очах спустошеність даремна,
Сміливість щезла у мети.
Незграбні, навіть жалюгідні
Слова стрічаю, мов іржа.
Чужими стали люди рідні,
У кожного своя межа.
Ступити крок – чекає помста:
Забутий злодій у хліві.
І звідкіля воно взялося –
Чуття чужини у крові.
Неначе хитрий волоцюга
Украв довіру й заховав.
Колись скінчиться ця наруга
Розкішним спалахом із сяйв.
15.09.2008р.
Так сталося
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2020
Свидетельство о публикации №120030603033
Свидетельство о публикации №120030603033
Рецензии