Біда, Наталко, терміни спливають
Віх, як пилюки на дорогах, відгуло,
Наступні безкінечно прибувають,
Ще й вітер їм у спину, як на зло.
А скільки недокоханого в серці —
Вогню, тепла, куди той ДНІРОГЕС!
Хоч частка може й втілеться у сбірці,
Та що з тих напечатаних словес.
Ніщо нам не замінить поцілунка,
Як бовдури, не втямлять це віки.
І ностальгія — муза і віщунка —
Бува гризе і виє, як вовки.
Не спромоглись поети на папері
Цей вирішити вічній інтеграл.
Та знову ранок стукає у двері,
І промінець занурився в бокал.
Сумна, на жаль, та видалася рима
І підсумок невтішний на рядки
Ліг поперек, ніхто його не втримав,
Бо зникли по домівках парубки.
Та не сумуй, бо ще наллється гроно,
І визріє до істини вино,
І ти хильнеш Зенона і Платона,
І буде тобі трішечки дано.
Б да
© Copyright: Доктор Эф, 2020
Свидетельство о публикации №120030504210
Свидетельство о публикации №120030504210
Рецензии