В. Стус. Весенний вечер. Молоды туманы

  ВАСИЛЬ СТУС

Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
— Я так тебе любила, мій коханий.
— Пробач мене — я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
мені ти все життя, немов дружина,
мені ти все життя, неначе муж.
— А пам'ятаєш? — Добре пам'ятаю.
— А не забув? Чи не забув? — О, ні.
— Здається, знову в молодість вертаю,
все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
— А я лиш першу. Ніби й не було
минулих років нашому коханню,
не вір, що за водою все спливло.
— Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б'ються на ножах.
А єдиніться — предковічне небо
вам спільний шлях покаже по зірках.




Весенний вечер. Молоды туманы
(вольный перевод с украинского языка)

Весенний вечер.Молоды туманы.
Неон проспектов.Грустно фонарям.
- Я так тебя любила, мой желанный.
- Прости меня – любил и потерял.
И серебрится озером долина,
И нежный шёпот потускневших луж.
Тебя считал всю жизнь женой любимой.
Ты для меня всю жизнь, как будто муж.
- А помнишь, милый? – Часто вспоминаю.
- А не забыл? Ведь не забыл? – О, нет.
- Мне кажется, что в юность возвращаюсь.
И происходит всё, как в сладком  сне.
И первый вечер? Первый и последний.
- А я лишь первый. Словно не прошло
С той нашей  встречи много лет, мгновений.
Не верь, что всё волною унесло.
- Не надо, дорогая. Не печалься.
Пусть душам вечно биться на ножах.
Ведь нас с тобою небо повенчало,
Сияют звёзды в любящих глазах.