Ах, трiйка бiлих коней жвавих!..

(Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова               
http://www.stihi.ru/2020/02/12/5024 )

Груднева легка заметіль.
Морозно, аж зриває дух.
Бажаний гарний білий кінь
Злітає вмить в зимову синь,
Лани закутав срібний пух.
            На старті б'є копитом кінь:
            В морозом скованих місцях
            Дізнатись справді випав строк,
            Щоб перевірити льодок,
            Чи є для нього вірний шлях?

Зима... Вона бере розбіг,
Летить, шалена, завиває.
Уже й конячка виступає,
Впряглася. Січень. Свіжий сніг.
Все до душі. «Не надо рая...»* –
            Лише гитару семиструнну,
            Вітчизну лагідну мою,
            Ось цю надійну колію,
            Русяву гриву тонкорунну
            І зиму, що я так люблю!

Я чую в тупоті копит:
Спадає Лютий білосніжний –
Кінь в яблуках з повітрям свіжим
До мене в упряжі біжить
В час сонячний, ранковий, ніжний.
            Смужковий слід, полозів санних –
            Мій шлях натхнення та краси.
            Ах, трійка бiлих коней жвавих,
            Мені зимовим часом даних!..
            Нехай сніги тепер не ті...

Та кожен раз я знов зимою
У спогадах на білій трійці.
З друзями мчимо з вечорниці –
Жаль, ...багатьох нема зі мною...
А в серці смак життя тісниться.
            Знов із командою хокею
            Виходжу взимку я на лід.
            Я в першій трійці ... Скоро рік...
            І все тепер не так ОКейно,
            І не спішу набрати хід...
P.S.
Але підчас зими красивої
Лиш білий кінь помаше гривою, –
Спішу вперед – душа на зліт …
__________________________
* З вірша Сергія Єсеніна