Бiлi крила

I знов вiйна: летить камiння з прАщi,
армагедонськi хмари вогнянi
закрили небо... пiднялись пропащi,-
нескоренi, гартованi в борнi,
все втратили давно, тому безстрашнi,
Земля - їм мати iз прадавнiх пiр...
їх легiон,- за ними душi нашi
i хтО зна* iз якого боку Звiр?!
В бою сорочки бiлi, наче крила
та Смерть цiлункам загубила лiк...
назавтра поле, як одна могила
нап'ється кровi й поховає всiх.
I заголосять дiтлахи i вдови,
змертвiє ненька,сива, наче дим...
а свiт синiв у бiй прикличе нових,
щоб бiлi крила вирвати i цим.


Рецензии