I знову обiцяють дощi... Василина Иванина

    http://www.stihi.ru/2011/01/29/8048 
          
                Лови быстротечный миг жизни…
                Александр Олесь

Я дождик пережду в кофейне этой,
За столик сяду грустно помолчать.
Мои мечты, надежды – в прошлом где-то –
Вдруг оживут в мелодии дождя.
Вся суета и хлопоты, конечно,
Их каждодневный, их рутинный всплеск
Исчезнут зыбким маревом неспешно...
(Пусть так и будет! Жизнь полна чудес!)
И одиночество здесь более уместно -
Оно обнимет трепетным крылом.
В кафе - уют, и дивный вкус эспрессо!
И музыка дождя! - всё так чудесно!
Что ж, доля не всегда карала злом.
Горячий лоб я опущу в ладони,
Легко охватят волны забытья.
И только шепчут капли монотонно:
Как этот дождь, пройдёт и жизнь моя…

                ...Лови летючу мить життя...
                Олександр Олесь

Перечекаю дощ в оцій кав’ярні,
скраєчку сяду, сумно помовчу.
Забуті мрії, сподівання давні
озвуться під мелодію дощу.
Вся суєта і клопоти щоденні,
буденності набридливий мотив
розтануть, щезнуть маревом непевним.
(А чом би й ні? На світі стільки ж див!)
Самотності холоднувате сяйво
мене огорне трепетним крилом.
Як затишно одній! І чашка кави,
і музика дощу – усе на славу...
Що ж, доля не завжди карала злом.
Чоло гаряче опущу в долоні,–
дорогоцінні хвилі забуття.
Та тільки шепчуть краплі монотонні:
немов цей дощ, закінчиться життя...