Рассвета прохлада.
Сиянье – как чудо.
И знать мне не надо –
Зачем и откуда.
Свет и вдохновенье –
Две радости Божьи.
Откуда ж презренье,
Что ненависть множит?
К сердцам – из-за края,
К добру – из-за леса…
Но я ощущаю
Под сердцем железо.
Кукушкино пенье
Умолкло незримо,
Но мира движенье
Неостановимо.
Перевод с украинского
Анатолій Мироненко
До слова з-за серця…
У вікна – світ з неба…
А слово – із серця.
І знати не треба,
Де все це береться!
Є світло й наснага –
Дві радощі Божі.
Де ж взялась зневага,
Ненависть що множить?
До серця – з-за краю,
До тями – з-за лісу…
І вже відчуваю
Під серцем залізо…
А поряд зозуля
Завмерла в знімінні.
Та кулі оберти
Земної неспинні…
Анатолий Мироненко. К слову от сердца
© Copyright: Владимир Сорочкин, 2020
Свидетельство о публикации №120030200012
Свидетельство о публикации №120030200012
Рецензии