Блискуча нiч. Die gleissende Nacht

У темряві ночі я лісом іду сам з собою,
Під небом, що сповнене місячним духом буття.
І місяця сяйво тече, як пісок крізь долоні,
Шука оксамит через землю свій шлях у життя.

Похмуре болото, де жодний відзвук не лунає,
Дерева кругом, які ж вони щільні й густі.
Пугач до молитви вечірньої всіх закликає,
Малесенька мишка ворушиться вже у пітьмі.

А час зупинився і я оглядався навколо,
Хоч ліс і німий, та він, безперечно, живе.
І очі я зводив повільно до неба престолу,
Того пергаменту, де правда повільно спливе:
 
Бо ніч, що минає – це блиск і він темний такий,
А день, що підходить, чарівний. Та все навпаки! 


Original (Deutsch) von Volkan Koerner

Die gleissende Nacht

Des Nachts allein im dunklen Wald ich wandel,
Da unterm Mond des Lebens Hauch ich handel.
Der Schein, er rinnt, wie Sand durch die Hand,
Der Keim, er waechst, durchs Land wie Samt.

Duester ists Moor, kein Hall erklingt,
Die Baeume drum rum, dicht sie sind.
Der Uhu ruft zum Nachtgebet,
Die kleine Maus nun aufersteht.

Die Zeit, sie steht, ich seh‘ mich um,
Der Wald, er lebt und dennoch stumm.
Dann blick‘ ich rauf zum Firmament,
Dort ists geschrieben auf Pergament.

Dass noch so schwarz des Nachtes Glanz,
Der Tag ist schoen, welch Ignoranz.