Михась Башлаков. Сошедший вечер...
Жду поезд, что идёт на Церуху.
А жизнь, как скорый поезд, промелькнула…
Когда и как? Поверить не могу.
Что ж важного я в этом мире сделал?
Стихов с десяток, может, написал?
Чего ж так рано ныне потемнело?
Болит душа… И просится слеза.
Тоскую по родительскому дому.
Давно его мне нужно навестить,
И я опять приду к родному крову.
Всё помню. Ничего мне не забыть.
Мгновенья детства помню золотые,
Картошки запах, жар ночных костров…
Зелёными тропинками лесными
Блуждает эхо дальних тех годов.
Кто ждёт меня там – этого не знаю,
Чей огонёк рассевает грусть?..
Но в Церуху к сиреневому маю
На поезде осеннем доберусь…
Перевод с белорусского
Мiхась Башлакоў
* * *
Завечарэла. Дымкай зацягнула.
Чакаю я цягнік на Церуху.
Жыццё, як хуткі поезд, прамільгнула...
Калі і як? Паверыць не магу.
Што я паспеў на гэтым свеце белым?
Дзясятак вершаў нейкіх напісаў?
Чаму ж так рана сёння звечарэла?
Шчыміць душа... І просіцца сляза.
Ссамотнеў я па дарагіх мясцінах.
Я на радзіме так даўно не быў.
Спынюся каля роднае хаціны.
Я помню ўсё. Нічога не забыў.
Я помню дні маленства залатыя,
Пах бульбы і цяпло начных кастроў...
Мурожнымі сцяжынамі ляснымі
Блукае рэха даўніх тых гадоў.
І хоць ніхто мяне там не чакае,
І хоць чужы агеньчык там гарьщь,
У Церуху да бэзавага мая
Асенні мой цягнік загрукаціць...
Свидетельство о публикации №120022900001