Тыхо воды, ах, котяця вдаль!..

Корабли наши вышли в причал.
И на рейде матросы скучают.
А чево же не и вам не даць
Хоть бы-к неку таку-сяку шавку.

И вот натэ: да как это так
Ты, памаиш, Котыско скучаиш?
Я ж вон тихана, можэ, й уважм.
Ты зализь но в жылизную сраку.

И, ага, шэ й у7 ростлумач,
Шо до чого  в шкарпэточках крали.
Иль ты сон мни но видиш, Сморкач,
Коль засунув по самую швабру зь.

Тыхо воды, ах, котяця вдаль!..

Отдыхаим, не видиш, шикарно вж.
Так шо шо ты шэ ны просыпаись.
Ведь звонеть те не и во с утрани:
Мо, ты дровав хатиш, Дид Панаско?


Рецензии