Авже ж, що сили вже не тi...
Авже ж, що сили вже не ті,
Та внук хіба те розуміє,
То зранку музику ввімкне,
То безлад свій в кімнатах сіє...
Казали- Як то чужі діти,-
Колись моя матуся мила,
-Встигають в школи дві ходити,
Уроки вчасно поробити,
Часу не гаючи без діла?-
Все в людях краще підмічала,
На лад сімейство наставляла,
І серце матері раділо,
Коли діла вершились вміло...
Авже ж, що сили вже не ті,
Дай, Бог, щоб внук порозумнішав,
Досяг жаданої мети,
На старість літ стару потішив...
Чому воно так в світі є,
Не ймуть словам батьківським діти,
Бід встигне кучу наробити,
В слід нерозумні сльози ллє...
Авже ж, що сили вже не ті,
Та те хіба хто розуміє,
То гучно він приймач ввімкне,
То безлад у кімнатах сіє...
Та я одна хіба така?
Жінки здебільшого віз возять,
Їх на руках давно не носять,
І то є правдонька гірка...
***
Свидетельство о публикации №120022705165
Дорогая Ирочка, прочел стих твой с наслаждением, незнакомых слов нет. Пишешь ты прекрасно. Мог бы и перевести, но, вижу, переводчики есть.
Обнимаю
Юрий Желиховский 2 27.02.2020 17:10 Заявить о нарушении
Ирина Боговина 29.02.2020 23:19 Заявить о нарушении
Обнимаю
Юрий Желиховский 2 01.03.2020 01:34 Заявить о нарушении
Ирина Боговина 04.03.2020 20:10 Заявить о нарушении