Тi бачу картини, немов, увi снi...

             ***
Згадаю, як школою їздили в поле,
Полоть кукурудзу, чи то буряки,
Буяли лани неосяжні,мов море,
Ген бігли у далеч зелені рядки...
Багатство землі відражалося в душах,
В піснях українських, в уборах красунь,
В садах обважнілих в черешнях, чи грушах,
В дорідних баштанах, центнер де кавун...
Дівчата і хлопці в машинах співають,
Лунають радянські, естрадні пісні,
За весь час дороги пісні не вгавають,
Ті бачу картини, немов у ві сні...
Всих гордість проймала за ту Україну,
Яка розцвіла, наче мак, між сестер,
Багату, трудящу, розкішну і сильну,
Яку сплюндрували нещадно тепер...
Ой, матінко рідна, як хочеться знову
В те світле,надійне, без війн майбуття,
На ясну, широку колгоспну дорогу,
Та, мабуть, немає назад вороття...
Знов бачу, як школою їдемо в поле,
Чи сонях полоти, чи то буряки,
Поля України безкраї,мов море,
Ген в далеч біжать, скільки видно,рядки...
Дівчата і хлопці в машинах співають,
Лунають радянські, воєнні пісні,
За весь час дороги вони не вгавають ,
Ті бачу картини, немов, уві сні...

             ***