Світить місяць на дорогу,
мерехтять в небі зірки,
я ж тебе чекав мов Бога
не часи, а всі роки.
Де не глянеш, всюди поле
та волошки в житі,
я ж не заздю своїй долі,
що сльозами вмита.
А вони синіють в полі,
край дороги, васильки,
а я вдячний своїй долі,
та тобі, за всі роки.
Не гнівитимусь на долю
що ще й досі ще живу,
а дивлюсь на жовте поле
не в ві сні, а на яву.
Укр. Я ж тебе чекав мов Бога
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120022508459
Свидетельство о публикации №120022508459
Рецензии