Я забув твоє обличчя
По вечірньому кафе
І пішов куди дивились
Мої очі.
А на стежці, де ніколи ще
Я досі не гуляв,
Я забув твоє ім'я
І не знав свого ім'я.
Як же так сталось,
Ой як же так сталось,
Що твоя душа зі мною зосталась,
Але не залишилась ти?
Як же так сталось,
Ну як же так сталось?
Нам далі не разом іти,
Нам більше не поруч іти.
Віднині ні я, ані ти,
Віднині не я і не ти.
Ото був найліпший час –
Се не вибачай.
Ти не станеш вже такою,
Як бувала.
Заспівай мені про каву,
Я тобі – про чай.
Прощавай...
Прощавай.
Iншi
© Copyright: Даниил Моровов, 2020
Свидетельство о публикации №120022500618
Свидетельство о публикации №120022500618
Рецензии