Над річкою низенько схилилась калина,
А під нею зажурена стояла дівчина.
Ой від кого ж дівчинонько таку журбу маєш
Що кохає тебе милий мабуть ти не знаєш
Не журися голубонько він тебе кохає,
Та як тобі признатися сам того не знає.
Ти поглянь на нього ясними очима
І він зразу зрозуміє, що ти його дівчина.
І журба від твого серця одразу відхлине
Знай, він тебе вірно любить і не покине.
І підете у життя узявшись за руки,
Щоб ніколи не зазнати у житті розлуки.
23.02.2020
Калина над рекой
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2020
Свидетельство о публикации №120022405889
Свидетельство о публикации №120022405889
Рецензии