БОкС-36

Як прийшов час для двобою
Без надії та спонуки,
З всемогутнім Сатаною -
Краще зразу ноги в руки.

Бо хто прийме його виклик -
До двобою стане лячно,
Як теля, копитом брикне,
Той програє однозначно.

Бо двобій - це лиш візмазка,
Назва для хоробрих дурнів,
Адже згодом стане ясно,
Чий розвіють попіл з урни.

Та й уникнути навряд чи
Вдасться сутички з нечистим -
Хоч не хоч, рогатий значить -
Шлях шестірками навмисне.

Зір - стрибає, наче зайчик,
Від шестірки до девятки.
Шістдесятий йде трамвайчик,
Хвостиком махає цятка.

Як девятки - з вух сережки
У жінок стирчать антени,
Шість копійок склала решта,
Наче приклад з теореми.

Дріт скрутився - дивним знаком,
Що відгадується вкотре,
На шестірки в автопарку
У машин подібний номер.

Шеф навмисне телефон свій
Поміняв, щоб в нім девятки
Повідомили, чий бос він
Й кому служить, як звірятко.

Змова шириться - і близькі
Долучаються навмисне.
Це як в спину підлий вистріл
Й по стосунках особистим.

В голові - горить шестірка,
Що пустила кров по шиї.
Пістолет в руках - і дірка,
Що навряд чи хтось зашиє.

Труп скрутився - в позі девять,
Склавши руки й ноги чемно.
Він програв - хоча був левом,
Та скапустився знічевя.
 
Тож в передчутті двобою -
Проковтнувши в горлі ком,
Краще з другом Сатаною -
Добровільно йти в дурдом.