В дпов сти-23

Образ - то не просто слово,
За яким сховалась дійсність,
Вибір це не випадковий,
Від якого ніде дітись.

Гра в рулетку - наче жарти,
Від яких сміється джокер.
Що звіряє, чого варте
Слово, що втрачає спокій.

Вибравши чергову жертву,
Давши їй, як зброю, ручку.
Слово цілиться уперто -
В саме серце - завжди влучно.

Ще сміються легко губи,
І душа дзвенить пісенно -
Та потроху радість губить
У очах свою вселенну.

Слово - в голосі тяжіє,
Грузне в тілі - з новим болем,
Сміх згасає - й ледь жевріє,
Вуста квилять - тихо й кволо.

Слово цілиться й вбиває,
Й обривається з сльозою,
Мертве тіло - оживає
Із часів фанерозою.

Слово знову в новім тілі,
Дихає болить і губить -
Кров кипить й нуртує в цілі -
Що, як жертва, чує згубу.

Слово проростає нервом,
Розповзається по тілу -
І здригаються нестрепно
Мязи в відчутті відстрілу.

Кров - і трупа синій розпис,
Як чорнильна зяє пляма,
Що, втікаючи наосліп -
Заблудився в кроках пяних.

Без образ - сміється вбивця,
На живих відкриті лови, -
Жертві цілу ніч не спиться,
Бо знайоме вчула слово.