Подорожнiй

Світла коло в темряві танцює
Поглянути що там твориться іду
Дванадцять місяців біля вогню
Об'їдені кістки кидають воронню
Зимовий ліс, блакитний сніг рипить
Один мене побачив, прилетів за мить

"Привіт, подорожній, сідай коло нас
Знаєм куди йдеш, коли прийде час
Побачиш тоді ти брата нашого
Матері улюбленця -
Тринадцятого, старшого.
А поки заграй нам, весело втни
Ще не зайшло сонце, не наш іще ти"

Прокинувся зранку. Каркання ворон
Слідів нема ніяких. Мабуть дурний сон
Пішов з того місця я швидко як міг
Ще довго за мною рипітиме сніг
Здавалося брат той позаду ішов
Ліс навздогін шепотів казна-що

Мабуть і справді ще час не настав
Та снилося аж до ранкових заграв
Висіла на списі моя голова
В жорстокій битві лунали слова

"Привіт, подорожній, сідай коло нас
Знаєм куди йдеш, коли прийде час
Побачиш тоді ти брата нашого
Матері улюбленця -
Тринадцятого, старшого.
А поки заграй нам, весело втни
Ще не зайшло сонце, не наш іще ти"