Iскра

Крапля за краплею - скло пошматоване
Знову вікно, в чому моя вина?
Мріяв вогонь душу зігріє
Вулиця, дощ - ось він вже тліє
Тихо і порожньо в моїй оселі
Бачу людей, ніби веселих
Може й мене щось там чекає?
Може і буде з ким помовчати...

Ще раз спалахнула іскра, що я думав
Назавжди погасла і стала минулим
Як привид слабка, а дощ все сильніший
Притулок знайти їй я мушу найшвидше.

Що буде там? Хто відповість мені?
Де той маяк для освітлення істини?
Що до вогню горнутися змушує?
Він обпече - і ти знову мученик.
Мудрим є той, хто відлюдником став
Хто вітру душу свою довіряв
Він жив і вмер сам, неоплаканий
Для нього туман вічним став саваном.

Ще раз спалахнула іскра, що я думав
Назавжди погасла і стала минулим
Як привид слабка, а дощ все сильніший
Притулок знайти їй я мушу найшвидше.

Аж до кісток пробирає ця злива
Хоча б для іскри, якщо не для тіла
Закуток малесенький треба знайти
Не варто було з дому милого йти...