Не встигла…
Зима не хоче відступати, -
немов прокинулась зі сну,
та й ну, морозами лякати
невпевнену сестру Весну.
А та і справді, з переляку
до нас не потикає й ніс!
Надвір – не виженеш собаку –
мороз щипає аж до сліз!
Зима метнулась по господі:
- Та й рік же видався важким!
Щось не встигаю я, та й годі, -
тут снігу – повні ще мішки! -
Та, як ухопить чималенько!
на поміч зве усі вітри,
щоб ті розвіяли швиденько
весь сніг, що сипала згори!
Метуть сніги вітри крилаті –
не видно неба і землі!
Тут годі щось і розпізнати –
в колючій сніговій імлі!
Зима ще довго нас не кине, -
ще тут багато в неї справ;
та час – штовхає її в спину
і всі права вже відібрав!
А сонце їй лоскоче п'яти,
сміється з неї: « Утікай!
Весну вже жде земелька-мати, -
нехай розквітне щедрий край!»
Березень 2018.
Не успела...
© Copyright: Карпенко Наталия, 2020
Свидетельство о публикации №120022108429
Свидетельство о публикации №120022108429
Рецензии