Щоранку, знову, бачу новий Божий день.
Вгорі, де ще вночі, гуляли зорі – небо…
Мурахи, по землі, в роботі, захопивши пень, -
Будують новий дім. Житла ще більше треба.
Неначе, з зором: все гаразд… - відмінно!
Та йду до офтальмолога, - по допомогу…
Хай перевірить зір народу, молодому, неодмінно.
Та, вкаже шлях, щоб разом вийти на дорогу.
На ту, широку, де всім місця вистачить для кроку!
Де рідні всі: брати та сестри в вишиванках…
Де дружні всі: мудріші та заможні рік від року…
Любов в серцях. Кохання у зарошених світанках.
- Підкорегуй наш зір, щоб бачили ми ясно світ,
Не у рожевих чи зелених політичних окулярах.
Щоб довести: що наші діти - це планети цвіт,
А не сміття, котре розкидане по барах та канавах.
Поет ХХ сторіччя. 21,02,2020 с. Торгановичі
ОФФтальмолог
© Copyright: Сергий Труш, 2020
Свидетельство о публикации №120022107974
Свидетельство о публикации №120022107974
Рецензии