Шукали двоє щастя наодинці,
Самотності свої несли в собі.
Були для світу, мов якісь чужинці,
Зів’ялі квіти між людських орбіт.
Живцем горіли, серце хоронили,
Розбите, скам’яніле від образ.
І навіть Всесвіт був тоді немилий,
Коли вмирало почуття щораз.
Жили обоє, з болем одружившись,
Пили отруту – сліз полин гіркий.
Та зрештою змогли, в душі оживши,
Так вдало скласти миті говіркі.
17:41, 20.02.2020 рік.
Зображення: https://express-novosti.ru
Шукали двоe щастя наодинцi
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2020
Свидетельство о публикации №120022007661
Свидетельство о публикации №120022007661
Рецензии
