***
Прокидаюся, ніби в неволі,
Куди оком не кину - стоять
Чужі люди, і я, в чистім полі,
Небеса починаю благать:
Повернути щасливе майбутнє
Моїм дітям, як мріялось нам;
У дитинстві яснім, незабутнім,
Де раділи народним пісням.
А пісні були щирі, душевні,
Надихали на добрі діла.
Не повернеться більше, напевно,
Та чарівність до мого села.
Хтось, навмисне, валив по цеглині
Спільний дім, щоб була чужина.
На славетній моїй Батьківщині
Мир – не мир, і війна – не війна.
Заслуговуєм кращої долі,
Хочу щастя побачити скрізь.
Щоб літали думки мимоволі,
Над країною радісних сліз.
2005р.
Прокидаюся
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2020
Свидетельство о публикации №120021706639
Свидетельство о публикации №120021706639
Рецензии