Я люблю тебе кожною з відправлених літер,
Наче все наше життя тоді справді вдалося.
Поміж усього, що існує у божевільному світі,
Я згубилася промінням сонця у твому волоссі.
Я пишу тобі вірші звичайні наче тільки півроку,
Бо не маю можливості більш триматися міцно.
Цього вечора до тебе межа лише в два кроки —
Чи існує у всьому світ взагалі більша відстань?
Нині кожен із нас губиться новими містами,
Бо майбутнє уже не збентежить нас майже сивих.
Я тобі обіцяла тоді, що писати більше не стану,
Але, вибач, що розлюбити і досі не в силах.
***
© Copyright: Просто Линда, 2020
Свидетельство о публикации №120021604103
Свидетельство о публикации №120021604103
Рецензии