Я сон струшу

   Н. бидненко
Я сон струшу, мов краплі з парасоля
Й ступлю у день, похмурий, дощовий.
І в ті краї, де спокій є і воля,
Піду сама, бо ти уже не мій.

А дощ іде й змиває всі утрати,
Й вертаються і віра, і снага.
Мені природа, наче ніжна мати,
Печалі подолать допомога.

Он за струмком калина ясно світить –
Їй осінь щедро фарби додає…
Живе кохання в незбагненнім світі…
То й хай живе, хай навіть не моє!

***
Я сон стряхну, как капельки с зонта.
И в день войду я пасмурный, дождливый.
Уйду я в те края, где воля и покой,
Уйду сама, ведь ты уже не мой, любимый.

А дождь идёт, смывает все утраты,
И возвращается желанье верить.
И мне природа, как родная мама
Печали помогает перемерить.

Вот за ручьём калина ясно светит -
Ей осень щедро краски раздаёт.
Живёт любовь, да в непонятном свете...
Да пусть живёт, пусть даже не моё.


Рецензии