Ниґда єм не видів
Далекого моря...
Кому то повісти мі?
Лем ты – моя зоря.
Лем ты, моя зоре,
Сьвітиш з неба мі.
Вельо-м питав землю,
Ци тя найду скоро –
Она не мовила нич.
Лем шпильковы горы,
Лем шпильковы горы
Позерали в ніч.
Чом я тя милую –
Не вем і не хочу,
Бо і ты милуєш ня.
Най сховают ночы,
Най сховают ночы
В собі нас од дня.
Вни мі ся за тобов,
Душе Водолія,
Што аж не мож дале йти.
Лем студена лія
Лем студені ліє,
Аби чула ты.
Раном і вечером,
Коли сьвіжы росы
Стынут понад ріков там,
Глядам в небі косы,
Глядам в небі косы
З тобов або сам.
Завсе-м тельо думів
Од велького горя,
Хоц і было ладні мі.
Лем от моя зоря –
Згасла моя зоря...
Тепер юж не жыти мі.
Лем ты моя зоря
© Copyright: Даниил Моровов, 2020
Свидетельство о публикации №120021501150
Свидетельство о публикации №120021501150
Рецензии