Не було у нас кохання,
Та не в тім моє питання,
Що не ти – вона сподобалась мені!
Та дівчина босонога,
Що йшла стежкою до Бога,
Мені серце розірвала навесні.
Я ніколи не забуду
Ту шалену халабуду,
Що сховала нас з тобою від дощу.
Своє серце так тремтіло,
Та твоє вологе тіло
Цілували мої губи до схочу
Що було, давно минуло.
Життя осінью подуло
Але, все ж, мені тепліше на душі!
Коли, раптом, я згадаю
Ту, що досі я кохаю,
Що себе подарувала в шалаші…
Кохання
© Copyright: Юрий Батуренко, 2020
Свидетельство о публикации №120021400429
Свидетельство о публикации №120021400429
Рецензии