Дурний пес

Колись, на  вулиці одній          
Дурний собака жив .
Чого не знаю, і чому
Він транспорт не любив.
Коли побачить самокат,       
Велосипед , трамвай,
Біжить, аж курява стовпом
Піднявши страшний лай
Та якось шляхом у ночі
Проїхав самоскид,
Підняв на ноги гавкуна,
І той чкурнув у слід
Пес дуже довго біг, за ним
Та ось з останніх сил
Він наздогнав той самоскид,
І шину укусив
Не бачив далі , що було
Не знаю я того.
Та більше я про того пса,
Не чув, аж нічого.
А висновок цього вірша
Такий собі простий.
Спокійно сили розрахуй.
Не бігай що дурний.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →