Поштовх до кращої долі
Б’є почуття скам’янілі,
Тягне бажання несмілі
Вбрати в насичений колір.
Щоб запалали розкішно
Цвітом принадно бузковим,
Зустріч знайшла випадкова,
Сяйвом окрилена втішним.
Люд мій самотній, послухай:
Ще обізвуться кларнети,
Може в душі, в Інтернеті,
Згинуть усі завірюхи.
Знайдеться щастя завзяте,
Хай не сьогодні, так завтра.
Наше життя того варте,
Час вже його обійняти.
21:03, 12.02.2020 рік.
Зображення: https://akspic.ru
Поштовх до кращоi долi
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2020
Свидетельство о публикации №120021210217
Свидетельство о публикации №120021210217
Рецензии