***Н. Бидненко
Осінь так лагідно пестила мрією,
Небо дощами всміхалося синіми.
Ночі і дні осявались надією,
Що все життя нам з тобою відміряно.
Чом же птахи так спішили до вирію?
Що ж, пожинаю лиш те, що посіяла.
Біль від розлуки знов кроками міряю.
***
Осень так нежно лелеяла мечту,
Небо дождями улыбалось синими.
И ночи и дни озарялись надеждой,
Что вся жизнь нам с тобою отмеряна.
Почему птицы спешат так к отлёту?
Что ж, пожинаю лишь то, что посеяла.
Боль от разлуки шагами вновь меряю.
Осеннее настроение
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2020
Свидетельство о публикации №120021108969
Свидетельство о публикации №120021108969
Рецензии
