"Ти скуштуй-бо на смак біду,
Що солодка, а не гірка",
Мені мовив старий дідусь,
Він її на шляху спіткав.
Ти скуштуй-бо на смак вогонь,
І поглянь на свої лани.
Вийми кулю з пробитих скронь
І Європу свою кляни!
Не згодує вона тебе,
Бо потрапили в пастку ми.
Твій духовний згорить хребет –
Київ пав і святі холми!
Що за зброя – відвертий вірш? –
Купка слів, що я склав дарма.
Твоя цінність є ні на гріш!
Чи він визволить із ярма?
Чи пройде через груди біль?
Чи відкриє вона серця?
Чи світитиме в очі ціль
Крізь щілину закритих дверцят?
Ти скуштуй-бо вогонь на смак,
І пірнай у поля без меж!
Там у полі червоний мак –
Ти у ньому навік заснеш.
травень 2017
198. Вогонь
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2020
Свидетельство о публикации №120021105619
Свидетельство о публикации №120021105619
Рецензии