За життя св ту

*   *   * артикульоване внесення поезії  -  музикально

...Отці називали «євхаристією»  і святі дари хліба і вина,
і піднесення і  освячення дарів, і само причастя.
Усе це була Євхаристія, і все це можна було зрозуміти
тільки у звязку з Євхаристією.
Наступним етапом євхаристійної літургії має стати піднесення
Богові
цілого нашого життя,
нас самих і світу, в якому ми живемо.
Саме це ми робимо, складаючи на олтар Богові
те, що самі споживаємо в їжу.
Ми вже знаємо, що їжа —
це життя першооснова життя
і цілий світ був створений як пожива людині.
Ми також знаємо, що дарувати цю їжу, цей світ, це життя Богові
якраз і є первісне «євхаристійне» покликання людини, її сповнення як людини.
Ми знаємо, що всі ми були створені як священники таїнства життя
і що в цьому таїнстві
наше людське життя стає життям у Бозі, спілкуванням із Богом.
Ми знаємо, що справжнє життя — це Євхаристія,
ота любов до Бога і поклоніння Богові, які єдині можуть розкрити
й сповнити значення та цінність усього сущого.
Ми знаємо, що втратили це євхаристійне життя, але знову здобули його  у Христі —
новому Адамі й досконалому чоловікові. Адже Він сам — досконала Євхаристія.
В акті цілковитої покори, любові і вдячності Він приніс себе в жертву Богові.
Бог був основа Його життя.
І Він подарував це досконале євхаристійне життя нам, людям.
Отож, підносячи Богові хліб і вино —
ту їжу, яку мусимо споживати, щоб жити, —
ми підносимо Йому себе самих, наше життя і цілий світ.
Оце і є Євхаристія. Це той чин, якого не зробив Адам
і який у Христі став самим життям людини, чин поклоніння і хвали,
у якому всірадощі і страждання,
краса і розпач,
голод і задоволення,
будуть віднесені до своєї остаточної Мети, й наберуть нарешті  с е н с у.
Так, це справді жертва. Але жертва —
найприродніший вчинок людини, сама суть її життя.
Людина є жертовна істота, бо тільки в любові знаходить своє життя,
а любов завжди жертовна:
вона покладає цінність і самий сенс життя — в інших! дає життя іншому
й у цій жертві знаходить сенс і радість життя.
Ми підносимо світ і себе самих Богові.
Однак ми робимо це  у   Х р и с т і   й   н а   с п о м и н  п р о  Н ь о г о.
Ми робимо це у Христі, бо Він уже пожертвував Богові
все, що треба було пожертвувати!!
Він раз і назавжди справив цю Євхаристію, охопивши нею геть усе.
 В Нім було  Ж и т т я —
життя нас усіх, яке Він віддав Богові.

( з книги О.Шмемана «За життя світу: таїнства і православя»)