Ось так і плинуть роки за роками.
А нам здається,- то минають дні
Так живемо - без розуму, без тями.
Гадаймо:"Якось буде..." Тільки ні.
Не буде "якось", буде "аби як"
І стане прикро, коли прийде лихо
Через байдужість нашу та наш страх.
А поки сидимо, як миші, тихо
По норах. Кожен, звісно, у своїй
Смакуємр сирком, що з мишоловки.
За правду сваримось свою наперебій.
А істина одна, мов в сіні голка...
Та хто ж її шукає? Хто знайшов?
А хто згайшов, поділиться з другими?
Чи, як крадій, сховав собі й пішов.
А роки-то минають, тануть, плинуть..
Роздуми
© Copyright: Ирина Дзюкевич, 2020
Свидетельство о публикации №120021007562
Свидетельство о публикации №120021007562
Рецензии