164. Героям слава

Я вільний! Своїми руками
У стилі найкращих прислів’їв
Кидав я у Беркутів камінь,
Міліцію гордо чавив я!
Героєм ставав кожен йолоп,
За груди тримаючи Шакті;
Стирчав пеніс київський – йолка,
В любовному стиглому акті!

Єдналися проти режиму,
Супроти лихого свавілля –
Здолали, кінчили – не мимо, –
А влучно своїм свіжим зіллям!
Усе потихеньку минулось,
І плід революції кисне;
Тривоги ми ще не позбулись,
Бо Путін так тисне навмисно!

У нашім краю, серед степу,
Посміли цьому так зрадіти
Якісь «ополченці» місцеві,
Ну що ж, Лугандони, до дії!
Ненавиджу кляту Росію –
Для світу вона – в горлі кістка!
Дзвінок луна в двері красиво:
«Шановний, прийшла Вам повістка»

Повістка. І збори. І потяг.
І сльози дружин і дівчаток.
Країну йдемо захищати
І жирний, золочений статок
Великого нашого пана.
Позиції. Зброя. Червоні
Дощі. Металеві тумани.
Відхід. Стрілянина. В полоні.

Ведуть нас по вулицях міста
Дитячі налякані очі;
Вони пережили це, звісно,
Вони пережили ці ночі!
Алея загиблих сестричок,
Букети великії квітів.
Хлопчатко прикрив своє личко,
І молить за щастя у світі.

Отут я усе і дізнаюсь!
Запитую хлопчика: «Сину,
Хто вбив їх? Скажи, не ховайся!» –
«ЇХ ВБИЛА ТВОЯ УКРАЇНА»
В холодному поті прокинусь;
Смачненька на столику кава,
З екрану – солодкі новини:
ФАШИЗМУ вкраїнському – СЛАВА!

серпень 2016