Вечернее солнце, спасибо за день! Лина Костенко

Вечернее  солнце, спасибо за день!
За эту истому и счастья безбрежность.
И тихих  лесов просветлённый Эдем,
Во ржи золотой васильковую  нежность.

За час твой рассветный и жаркий зенит.
Тобой  опалённые руки и плечи.
За всё, что потом зацветёт, зазвенит,
За то, что вчера отгорело навечно.

За синь в небесах, за детей и за смех.
За то, что должна и смогу, и не струшу.
Вечернее  солнце, спасибо за всех,
Кто смог сохранить свою чистую душу.

За завтра, что вновь вдохновение даст.
Что где-то, пока, чья-то кровь не пролита.
Спасибо тебе и за день, и за час,
За эту потребность в словах, как в молитве.


          ====


Л. Костенко

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.