Зорі осипають хмари ті безкраї
Місяць жовтим сяйвом луки золотить.
Промінь сонця гасне, квіти засинають
Вітер позіхає, ледве шелестить.
Казка починає тільки-но вставати
Чаклувати буде уві сні тебе
Гарна ніч жар-птицю в озері купати
Пір'я дарувати з бірюзи своє.
Поцілує ніжно, приголубить, сяде
Шовком оповине янгольське лице
Біле павутиння сріблом загаптує
Спи, дитя маленьке... І собі піде.
29 серпня 1998 рік
Колискова
© Copyright: Инна Штефан-Токич, 2020
Свидетельство о публикации №120021010061
Свидетельство о публикации №120021010061
Рецензии