Ти моїх уст торкнулась враз,
Твій дотик був такий медовий,
На мить спинився плину час
Такий трояндо пелюстковий.
Цього ніяк не сподівавсь,
Не знав і що на це сказати,
Цьому проханню в тих словах
Ніяк не міг я відказати.
Твій дотик був лиш раз між нас,
Як дяки знак душі твоєї…
На дружбу цю не вплине час
Й не посягне ніхто на неї.
Про дотик цей ти вже й забула,
Він в моїй пам’яті зрина
І скільки б літ не проминуло –
Всім буде вічна таїна.
09.02.2020
Твiй дотик
© Copyright: Игорь Кознарский, 2020
Свидетельство о публикации №120020908971
Свидетельство о публикации №120020908971
Рецензии