Бідні, бідні українці,
Залишились наодинці,
Самі поратись не вміють
Та на місяць, злидні, виють,
За дурною ж головою
Не знайдуть собі спокою,
Мають чужинця за свата
Та й запрошують до хати.
Він у них, як батько рідний,
Буде правити обідню.
Схаменіться ж, люди божі,
Чи вам дехто наворожив,
Що ви свій садок та хату
Мусите катам віддати?
Що ж, ви Неньку-Україну
Тягнете до домовини?
Що ж, воно надалі буде?
Зупиніться, добрі люди!
Благання
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2020
Свидетельство о публикации №120020710394
Свидетельство о публикации №120020710394
Рецензии
