Минають дні… Минають роки…
Волосся сиве вже давно…
Вже чую вічності я кроки,
І п`ю я зрілості вино.
З тобою посмішкою сяю,
Душа літає наче птах,
Твою любов я відчуваю,
Бринить сльозинка на очах…
Торкаюся очима неба
І бачу в мареві світи,
Ще так багато встигнуть треба!
Щоб мною міг пишатись ти…
За все в житті я вдячна Богу,
За те, що в мене є сім`я,
Він відведе біду й тривогу
І буду знов щаслива я.
Минають роки
© Copyright: Нина Продан, 2020
Свидетельство о публикации №120020608337
Свидетельство о публикации №120020608337
Рецензии