Зорепад

Стою на березі стрімкім,
дивлюсь, як падають зірки
і плинуть тихо за водою
у хвилях вічної ріки.

Огляну зорі звечорілі
і серце огортає сум
за крила в герцях обгорілі,
за море нездійснених дум…

Минуло віку дві третини,
на старті, мабуть, забаривсь –
ще не зробив і половини
того, що визначав колись…

Стою на березі стрімкім,
рахую втоплені зірки,
а під ногами пропливають
шовки нетлінної ріки…

05.02.2020


Рецензии
Потужно! З глибоким філософським змістом.

Мар Ян Глухий   07.02.2020 01:25     Заявить о нарушении
Спасибі! Саме таку ціль я, зазвичай, і ставлю перед собою ( я маю на увазі філософію)))

Олександр Мачула   05.02.2020 21:39   Заявить о нарушении